основи пластичної анатомії урок №42,№43,№44,№45,

План уроку №42,№43,№44,№45

з предмета Основи пластичної анатомії 

Тема:№10

Тема уроку : Скелет тулуба.Плечовий пояс. Рельєф кісток тазу.Скелет верхніх кінцівок.

Скелет тулуба.

Хребетний стовп: окремий хребець, шийні, грудні, поперекові, криж, куприк. Міжхребетне сполучення. Рухомість хребта ; згинання, розгинання, нахили і скручування, відмінність рухомості хребта від кульшового та колінного суглобів.

Скелет тулуба утворений: хребетним стовпом, грудкою кліткою, та кістками сідниці.

Хребетний стовп.

Тулуб людини ззаду ділиться на дві симетричні половини - спинною борозною, яка тягнеться від шиї до сідниці. При згинанні тулуба в спинній борозні виступають розташовані один під одним кісткові виступи. Це відростки - хребці кісток, з яких утворений хребетний стовп, на сідниці борозна згладжується та розширюється, утворюючи трикутну клиноподібну поверхню, під якою можна намацати кісткову основу: цей трикутник відповідає нижній частині хребта - крижу. Хребетний стовп – це основний стержень всього скелета, вій з'єднує верхню частину скелета з нижньою та являє собою гнучке непарне кісткове утворення, що складається з окремих кісток-хребців, які більшою своєю частиною рухомо з'єднані між собою, але місцями, наприклад, на крижі, зрослись.

Хребетний стовп складається з 33-34 хребців. Будова хребців в цілому однакова, але з різних місцях тулуба хребці мають різницю, яка пов'язана із функціональним навантаженням.

Шийних хребців - 7

Грудних - 12

Поперекових - 5

Крижових - 5

Куприкових - 4-5

Будова окремого хребця:

- тіло хребця;

- між хребцевий отвір;

- поперечний відросток;

- дуга хребцева;

- остистий відросток;

- суглобовий відросток;

- ділянка для з'єднання з ребрами.

Хребці нумеруються зверху до низу: перший шийний хребець, другий шийний хребець, перший грудний хребець,... і інш.

Згинання хребта вперед - лордоз.

Згинання назад - кіфоз.

Згинання на бік - сколіоз.

В цілому хребет має досить велику рухомість. В ньому можливі рухи: згинання, розгинання, нахили в бік, оберти, колові, пружинні.

                                  



                                    

   Скелет тулуба. Грудна клітка.

  Загальна характеристика грудної клітки. - Грудина: три її частини ( ручку, тіло, мечоподібний відросток); її розмір (абсолютний та відносний ). - Ребра; справжні ребра; несправжні ребра; нахил, скручування ребер, частини ребер.

  Грудна клітка утворена непарною грудною кісткою, 12 парами ребер і грудними хребцями. Грудна клітка обмежує грудну порожнину, в якій розташовані серце, легені, стравохід, трахея, судини і нерви. Вона бере участь у дихальних рухах завдяки ритмічним скороченням міжреберних м'язів. Форма грудної клітки звичайно схожа на конус, зрізана верхівка якого звернута вгору, а основа - вниз і залежить від статі, віку, статури і фізичного розвитку. Вона може бути широкою і короткою, довгою і вузькою. В зв'язку з прямоходінням на відміну від тварин передньо - задній розмір грудної клітки людини менший поперечного. Добре роз­винена грудна клітка в людей, які займаються фізичною працею, фізкультурою і спортом.

   На верхній частині грудної клітки спереду, ззаду та з боків розташовані рухомо з'єднані з нею і з хребтом скелет та м'язи плечового поясу. Це самостійно діюча система, для якої грудна клітка - опора.

   Грудина - плоска, непарна кістка, міститься в передній частині грудного відділу скелета. На ній розрізняють верхню частину - ручку, середню - тіло, нижню - мечоподібний відросток. На бічних поверхнях грудини підраховують, суглобові вирізки ( для зчленування з хрящами справжніх ребер і з ключицями). На верхньому краї ручки є непарна яремна вирізка, яку можна промацати через шкіру на живій людині. Стан грудини не вертикальний, а під нахилом, тобто верхня частина грудини менш усунена від хребта, ніж нижня; грудина утворює кут від 15 до 2О градусів з вертикаллю, яка проходить через її нижній кінець. Такий стан грудини у чоловіка; у жінки наближується до вертикальної лінії. Середня довжина грудини у дорослої людини - від 19 до 20 см.

   Ребра. Передусім визначають форму ребра і тип кістки. Звертають увагу на довжину, ширину і зігнутість ребер у різних місцях грудної клітки. При цьому визначають, що середні ребра - найдовші і найбільш зігнуті, а верхні й нижні коротші і менш зігнуті.

   Звертають увагу, що ребро складається з кісткової і хрящової частин (передній кінець хрящовий). На задньому кінці ребра знаходять його головку, шийку і суглобовий горбик. Слід запам'ятати, що два останніх ребра (одинадцяте і дванадцяте) не мають горбків.

   Слід навчитися правильно з'єднувати ребро з хребцем: головку ребра приєднують до реберної ямки на тілі хребця, а горбик ребра - до суглобової ямки поперечного відростка.

   На дистальному кінці кісткової частини ребра розглядають з'єднання його з хрящовою частиною, а також сполучення ребра з грудиною. При цьому підраховують кількість справжніх (1-7 пари) і несправжніх (8-10 пари) ребер.

Слід запам'ятати, що несправжні ребра, з'єднуючись з хрящем розташованого вище ребра, утворюють реберну дугу. Хрящі одинадцятого і дванадцятого ребер закінчуються вільно в м'язах живота.

                                           

Плечовий пояс.

 Загальна характеристика плечового пояса. Характеристика лопатки, її розташування та зв’язки. Характеристика ключиці, її розмір. Грудинно-ключичний суглоб. Рухомість плечового пояса в цілому.

 Скелет плечового пояса складається з пари ключиць та пари лопаток. Пара ключиць та пара лопаток, які рухаються завдяки м’язам – утворюють рухомий кістково-м’язовий масив, який лежить поверх грудної клітки і являється проміжною ланкою між грудною кліткою з хребтом і вільною верхнею кінцівкою – рукою. Цей масив і називається плечовим поясом.

Ключиця – довга, вузька кістка, яка лежить під шкірою на межі між шиєю та грудною кліткою і злегка видна на поверхні. Ключиця має подібну вигнуту форму; вона лежить по обидві сторони грудини поверх грудної клітки майже горизонтально. Ключиця має тіло і два кінця: акроміальний та грудний. Грудний кінець стовщений, він з’єднується з грудиною, акроміальний кінець плоский він з’єднується з акроміальним відростком лопатки. Довжина ключиці 15-17 см. Обидві ключиці своїми грудними кінцями разом з грудиною утворюють на тілі людини яремну впадину. Рух, який може здійснювати ключиця: піднімання її зовнішнього кінця і його опускання, а також рух зовнішнього кінця вперед і назад (рух плечима вперед та назад).

Лопатка – плоска трикутна кістка, яка розташована на задньобоковій поверхні грудної клітки. При вільно опущеній руці, лопатка висить між 2 та 7 ребрами. Лопатка утримується на поверхні ребер при допомозі м’язів , які з’єднують їх з грудною кліткою та хребтом. Між лопаткою і ребрами лежать два плоских м’язи, тому лопатка не щільно примикає до ребер, а загалом товщина цих м’язів підвищується над поверхнею грудної клітки. Чим сильніша м’язова структура, тим більше виступають лопатки. На лопатці розрізняють дві поверхні, три краї і три кута. Внутрішній край або його називають хребетний край; зовнішній або під паховий та верхній край. Бачимо також і кути: нижній, верхній та зовній. Верхній кут лопатки лежить глибоко і ніякого рельєфу немає. Нижній кут лопатки і хребетний край лопатки видні на спині в стані спокою та особливо при рухах лопатки. Зовнішній край лопатки схований під м’язами, а на зовнішньому куті розташована суглобова впадина для з’єднання з плечовою кісткою. Вище впадина виступає вперед загибаючись над грудною кліткою дзьобоподібний відросток. Поверхня лопатки, яка блище до ребер, називається підлопаточною виїмкою. Задня поверхня лопатки поділена лопаточкою остю /гребнем/ на дві нерівні половини: - надостну ямку та підостну ямку. Сама лопаточна ость зовні закінчується виступом - акроміоном - плечовий відросток, який з'єднується із зовнішнім кінцем ключиці, утворюючи акроміально-ключичний суглоб. Довжина хребетного краю лопатки дорівнює довжині, ключиці, а також дорів­нює поперечній відстані, яка діле ззаду дві лопатки, коли хребетні краї направлені вертикально, тобто коли руки в стані спокою опущені вздовж тіла.

Кістки плечового пояса з’єднуються з грудиною за допомогою грудинно-ключичного суглоба, а між собою акроміально-ключичного.

Грудинно-ключичний суглоб утворений грудинним кінцем ключиці і ключичною вирізкою ручки грудним. Суглоб простий, сідлоподібний, однак функціонує як кулястий, завдяки що має всередині суглобовий диск. Рухи в суглобі можуть відбуватись навколо трьох взаємно перпендикуляр­них осей обертання. Грудинно-ключичний суглоб добре зміцнений зв'язками. Особливістю грудинно-ключичного суглоба є також те, що суглобові поверх­ні кісток вкриті не гіаліновим, а волокнистим хрящем. Це запобігає виви­хам у суглобі при різких рухах.

Акроміально-ключичний суглоб утворений плечовим кінцем ключиці і плечовим відростком лопатки. Він простий, плоский, рухи в ньому незначні (ковзання). Часто суглоб переходить у безперервне сполучення. Зміцнюють суглоб дві великі зв’язки: акроміально-ключична і дзьобо-ключична.

                                

Тазовий пояс.

 Кістки тазового пояса: криж, куприк, клубова, сіднична, лобкова. З'єднання кісток тазового пояса між собою й з хребтом. Рельєф тазових кісток. Суглоби, зрощення, рух та пластика тулуба. Тазовий пояс чоловіка І жінки.

До складутазового поясу входять дві тазові кістки, які спереду сполучені одна з одною, а ззаду утворюють з крижовим відділом хребта малорухомий суглоб. У дітей тазова кістка складається з трьох кісток (клубової, сідничної, лобкової), відокремлених одна від одної хрящем. Тільки після 16 років вони зростаються в одну. На місці їхнього зростання є кульшова западина, куди входить головка стегнової кістки. Складна будова тазової кістки обумовлена її функцією. Сполучаючись із стегном і крижовим відділом хребта, тазова кістки переносять масу тілі на нижні кінцівки і забезпечують функцію руху, опори і захисту. У зв'язку з вертикальним положенням тіла людини таз у неї ширший і масивніший, ніж у тварин. Він має вигляд чаші і підтримує внутрішні органи черевної порожнини.

Клубова кістка складається з тіла, що бере участь в утворенні кульшової западини, і розширеної тонкої частини - крила. Крило має дві поверхні: внутрішню і сідничну. Внутрішня поверхня ввігнута, утворює клубову яму що підтримує внутрішні органи. Знизу клубова яма обмежена дугоподібною лінією; це межа між великим і малим тазом. Позаду клубової ями є вушно-подібна поверхня для з'єднання з крижовою кісткою. Сіднична поверхня має сідничні лінії для прикріплення однойменних м'язів. Верхній вільний край крила клубової кістки потовщений і утворює клубовий гребінь. Спереду він закінчується виступом - передньою верхньою клубовою остю. Позаду аналогічний виступ називається задньою верхньою клубовою остю. На остях фіксуються м'язи. Нижче задньої нижньої клубової ості розташована велика сіднична вирізка.

Лобкова кістка замикає таз спереду. Вона складається з тіла, що бере участь в утворенні кульшової западини, і двох гілок: верхньої і нижньої. Разом з гілкою сідничної кістки вони обмежують затульний отвір. Вздовж горизонтальної гілки тягнеться лобковий гребінь, який закінчується лобковим горбком. Сіднична кістка складається з тіла і верхньої та нижньої гілок. У місці з'єднання гілок є сідничний горб - опора тулуба під час сидіння. Ззаду виступає сіднична ость, яка розмежовує малу і велику сідничні вирізки.

Криж складається з п'яти хребців, щільно зрощених між собою. Він має форму піраміди. Криж, направляючись навскіс зверху вниз і спереду назад має передньо-нижню поверхню, на якій розрізняють тіла п'яти зрощених між собою хребців; потім задню або верхню поверхня, на якій можна розрізнити недорозвинуті остисті відростки і дуги, цих п'яти хребців, причому всі ці частини зрощені між собою. Бокові краї, які розширюються доверху, утворюють поверхню для з'єднання з клубовою кісткою.

Куприк - це продовження крижа, який являє собою недорозвинутий хвостовий придаток, у людини він не є вільним і рухомим, як у тварин. Куприк складає коротку четку з чотирьох маленьких кісткових утворень. Таз жінки ширший і коротший, ніж у чоловіка. Висота жіночого таза -18 см. Висота чоловічого - 20 см. Діаметр таза жіночого - 26-35 см, чоловічого - 25-32 см.

 Скелет верхньої кінцівки

мал.1                                       
I - плечова кістка. 2 - ліктьова кістка. 3 - променева кістка

   

Мал. 2. Скелет кисті (правої). / - З тилу;     Мал.3 (продовження) Скелет кисті: II - з долоні.

Кістки зап'ястя: / -ладьевідная. 2 - напівмісячна. 3 - тригранник. 4 - горох © "вілная. Ч - велика багатокутна. 6 - мала багатокутна, 7 - головчатой, в - крючковидная, 9- п'ястно кістка. 10 - головки п'ясткових кісток, // - фаланги пальців, / 2 -лучевое піднесення зап'ястя

П'ясток складається з п'яти п'ясткових кісток, які позначаються як на нозі, своєю чергою від великого пальця до мізинця. I п'ястно кістка відповідає великому пальцю, II - вказівного, і так до V кістки, відповідної мізинця. У п'ясткової кістки розрізняють: підстава, тіло і головку. П'ястно кістка I пальця коротше і ширше інших; найдовша з п'ясткових кісток - II кістка, і далі до мізинця довжина кісток поступово зменшується. Тіла п'ясткових кісток вже головок і підстав, а проміжки між ними заповнені м'язами, які керують рухами пальців. Головки п'ясткових кісток покриті суглобовими майданчиками, які тривають і на їх долонну поверхню.

Фаланги (рис. 21) пальців числом 14 розподіляються так: на кожному пальці, окрім великого, по 3 фаланги, на великому - 2; іменуються фаланги наступним чином: I, II і III фаланга, вважаючи зверху донизу, або: основна, проміжна і нігтьова ; основна фаланга більше проміжної, проміжна більше нігтьової. фаланги несуть

       Завдання:

1.Ознайомитись з викладеним матеріалом.Виконати малюнки ( лінійний або тоновий рисунок)